-
Головна
-
Структура
-
Психологічна служба
- Синдром річниці: що це і як емоційно впоратися?
Синдром річниці: що це і як емоційно впоратися?
Останнім часом ми дедалі частіше ледь не на фізичному рівні відчуваємо, що наближаємось до річниці війни. Проблеми зі сном, слабкість, дратівливість, порушення харчової поведінки, панічні атаки, відсутність сил та енергії — усе це свідчить про так званий синдром річниці.
Реальність кожного українця змінилася 24 лютого 2022 і з того моменту всі ми проходимо жахливий досвід війни.
Синдром або ефект річниці — природній, але дуже непростий етап у переживанні та опрацюванні травматичного досвіду. Реакція людини на річницю може тривати кілька днів або навіть тижнів, і тому дуже важливо розуміти, що саме з нами зараз відбувається і якими методами можна підтримати себе та своїх близьких.
Далеко не всі ті, хто пережив катастрофу або травматичні події, відчувають ефект річниці. У здоровому варіанті минулі переживання зустрічаються з теперішніми, з теперішньою силою і здобутками — усе це формує досвід, який допомагає нам продовжувати життя. Але саме зараз, у лютому, ми можемо відчувати додатковий тиск, коли думки знову й знову повертаються у ті дні, коли почалася повномасштабна війна.
Психологічно ми всі прив'язані до деяких календарних дат.
Річниця — це перша значуща дата, яку неможливо буде забути. Річниця війни — це тригер, який викликає в нас негативні почуття та емоції.
Флешбеки
Раптові, яскраві спогади про подію є одним із найпоширеніших і найнеприємніших симптомів посттравматичного стресового розладу. Може здатися, що подія відбувається просто зараз і залучає всі органи чуття, в тому числі смак, нюх або відчуття тіла. Люди, які "ловлять флешбеки", можуть відчувати паніку та безпорадність.
Тілесні прояви
Коли виникають травматичні спогади, мигдалеподібне тіло посилає сигнали тілу, щоб підготувати його до боротьби чи втечі. Для тих, хто наближається до річниці травматичної події, ці відчуття тіла можуть бути так само реальними, як і в день, коли ця подія відбулася. Серед симптомів можуть бути:
• болі у шлунку,
• відчуття тремтіння зовні та всередині,
• пітливість долонь,
• прискорене серцебиття та відчуття тиску в грудях,
• утруднене дихання.
Розчарування та гнів
Річниця травматичної події може викликати почуття розчарування — війна не закінчується, травма не вщухає. Посилюється розчарування в бюрократичних аспектах процесів відновлення та в повільності індивідуального відновлення та загоєння душевних ран. Люди також можуть відчувати гнів через несправедливість, що це взагалі сталося, і через те, що війна так змінила життя.
Горе та смуток
Люди можуть відчувати горе та смуток, пов'язані з втратою доходу, роботи, дому чи близьких людей. Ті, хто був змушений переїхати до іншої громади, можуть відчувати сильну тугу за своїм старим місцем проживання.
Тривога
Очікування повторення травматичних подій та занепокоєння щодо майбутнього. Деякі симптоми тривоги включають:
• відчуття неспокою,
• дратівливість або напруженість,
• негативні думки,
• проблеми з концентрацією,
• постійне перебування в стані пригніченості.
Почуття провини
Ми також можемо відчувати почуття провини за те, що вижили/ виїхали/ зберегли відчуття мирного життя. Може актуалізуватися відчуття екзистенційної провини — болюче "а що, якби…"
Уникнення
Людина може захищатися від реакції, уникаючи нагадувань про подію та намагаючись сприймати річницю, як звичайний день. Це може бути спосіб спробувати впоратися з неприємними спогадами. Водночас раптово людина може виявити, що боїться робити звичайні речі, що вона робила в ці дні рік тому. Або уникає певних людей чи ситуацій.
Хоча ці думки, почуття та реакції можуть бути дуже виснажливими, потрібно розуміти, що все це — нормальна реакція на травму та її проживання через багато місяців.
Відновлення після травми потребує часу і має відбуватися на багатьох рівнях — фізичному, емоційному та духовному. Однак, маючи терпіння, розуміння та підтримку членів родини та друзів, ви можете вийти з катастрофи чи травматичної події сильнішими, ніж раніше.
Завчасна підготовка до емоціонально складних дат може допомогти впоратися з імовірними відчуттями страху та передбачуваної тривоги.
Що можна зробити? Наприклад, скласти план турботи про себе на тиждень або місяць.
Підготуйтесь до складних дат, не ховайте їх у підсвідомості. Скажіть собі: це був минулий рік, цей рік пройшов. Буде новий рік, новий лютий. Інший.
ЯКДОПОМОГТИ СОБІВ ЦЕЙПЕРІОД?
Дозволяйте собі відчувати. Хочеш плакати — плач. Хочеш мовчати — мовчи. Хочеш кричати — кричи. Дайте собі право проживати свої емоції так, як ви їх відчуваєте. Назвіть свої емоції та легалізуйте їх. "Мені сумно, боляче, страшно, чи я відчуваю безпорадність" — усі ці почуття мають право бути.
Намагайтеся бути в соціумі. Людині потрібна людина. Телефонуйте своїм близьким, друзям, намагайтеся бути соціально активними.
Влаштовуйте собі "кисневі дні". Дозвольте собі день не читати повідомлення та новини. Припиніть нескінченно гортати стрічку в телеграм-каналах та соціальних мережах. Якщо трапиться щось важливе — повірте, вам обов'язково повідомлять. Замість цього — присвятіть цілий день собі та своїм близьким. Гуляйте на свіжому повітрі (за умови відсутності повітряних тривог), грайте зі своїми дітьми, перегляньте легкий серіал або почитайте книгу.
Подбайте про своє тіло. Не забувайте, що достатня кількість води, збалансоване харчування, здоровий сон, прогулянки на свіжому повітрі, вітаміни та помірні фізичні навантаження дозволять вам почуватися набагато краще, і відповідно, емоційно сил у вас буде більше.
Не нехтуйте допомогою психолога. Сьогодні не той час, коли доречно говорити: "зі мною все нормально, я впораюся самостійно". Війна — це не нормально. І наше завдання — до її завершення залишитися психологічно здоровими. Депресія часто "носить посмішку", але ще частіше — байдужість та апатію. Якщо ви ловите в себе думки: "не хочу нікого бачити", це також привід звернутися за допомогою до психолога.
"Збирайте", буквально "колекціонуйте" історії, які зараз вас надихають і змушують пишатися Україною та нашими людьми. Акцентуйте свою увагу на тому, що нам уже вдалося зробити за цей рік і які нові перспективи відкрилися.
Подумайте про свій персональний "переможний день". Уявіть той день, коли ми всі будемо святкувати перемогу. І кожен згадуватиме все, що ми разом пройшли. Захищали нашу землю, збирали допомогу, волонтерили, донатили, намагалися утримати нашу економіку, продовжували працювати, відкривали новий бізнес, будували стосунки, виховували дітей. Щось робили вперше, дізнавалися про нове, вивчали нову мову, отримували інші навички та досвід. Адже всі ми щось робимо весь цей рік. І від того, що саме ми робили, залежатиме і наш внутрішній стан нашої персональної перемоги. Перемога України буде обов'язково!
На черговій зустрічі «Лютий, який не минав, та рік одним днем» в рамках проєкту «Завжди поруч» педагоги ВСП «Професійно-педагогічний фаховий коледж Глухівського НПУ ім. О. Довженка» відпрацювали техніки стабілізації емоційного стану, згадали про особисту кисневу маску та як не потрапити на гачок стресу, склали план турботи про себе на місяць.
