З 11 по 15 березня студенти коледжу відвідували літературну екскурсію «Глухів і Глухівщина у творчості Тараса Шевченка», організовану викладачами української літератури Оленою Усок й Оксаною Сорокою.

    Здобувачі освіти дізналися, що в Глухові Шевченко бував тричі: на початку лютого 1844 року (то була перша подорож Україною); на початку квітня 1845-го (Шевченко оглядав історичні пам’ятки міста, зокрема Миколаївську церкву; шукав палац гетьмана Івана Скоропадського й будинок Малоросійської колегії); востаннє – наприкінці серпня 1859 року (прямував селами Глухівщини – Тулиголове, Обложки, Есмань).

    Студенти «пройшлися» центральною вулицею Шевченка в Глухові, «відвідали» село Шевченкове Шосткинського району (колишнього Глухівського); побували біля пам’ятного знака, установленого з нагоди Всеукраїнської акції «Останнім шляхом Кобзаря», що відбулася в 1991 році й була присвячена 130-річчю перепоховання Шевченка. І, звичайно, «підійшли» до пам’ятника Кобзарю, що відкрили в Глухові 01 вересня 2017 року з нагоди Дня міста.

    А потім здобувачі освіти занурилися в поетичні й прозові рядки Великого Кобзаря, де згадується Глухів, – уривки з поем «Сон», «Іржавець» і повісті «Капітанша».

    Саме в Глухові в 1859 році Шевченко попрощався з Україною. Він помер 10 березня 1861-го й спочатку його поховали в Петербурзі. У травні того самого року останки поета повернули в Україну. Шлях домовини Кобзаря пролягав через… Глухів.

І здалека

Запорожці чули,

Як дзвонили у Глухові,

З гармати ревнули.