Минуле не зникає безслідно – воно живе в наших знаннях, емоціях та висновках, які ми робимо сьогодні. 14 квітня 2026 року в коледжі відбулася знакова подія – година пам’яті «Концтабори Другої світової війни: правда, яку треба знати», проведена викладачем Ольгою КОВАЛЬОВОЮ. Захід став не просто уроком історії, а глибоким зануренням у тему людської гідності та незламності.
Під час заходу студенти не обмежилися сухими цифрами статистики. Головний акцент був зроблений на реальних свідченнях людей, які пройшли крізь пекло нацистських концтаборів.
Особливо болючими та водночас важливими стали історії звичайних українців. Примусове вивезення на роботи, нелюдські умови утримання та постійна боротьба за виживання – ці розповіді допомогли присутнім усвідомити масштаб трагедії, що зачепила майже кожну українську родину.
Захід проходив у незвичному інтерактивному форматі. Студенти спробували себе в різних амплуа:
- історики аналізували передумови та факти становлення системи таборів смерті;
- очевидці (у форматі театралізованих читань) передавали емоційний стан в’язнів;
- журналісти ставили гострі питання про моральний вибір людини.
Центральним питанням дискусії стало: «Що допомагає людині залишатися Людиною навіть у найскладніших обставинах?» Учасники дійшли висновку, що саме внутрішня гідність та взаємопідтримка є тими силами, які неможливо зламати жодними тортурами.
Ми живемо в час, коли історія знову випробовує Україну на міцність. Тому особливе місце під час години пам’яті посіла розмова про сьогодення. У контексті сучасної війни учасники обговорили важливість збереження історичної пам’яті як інструменту боротьби з агресором.
P.S. Пам’ятаємо. Відчуваємо. Не допускаємо забуття.
