16 травня 2025 року у коледжі відбувся комплекс заходів, присвячених Дню пам’яті жертв політичних репресій, який щороку відзначають у третю неділю травня. Цей день, заснований указом Президента Віктора Ющенка від 21 травня 2007 року до 70-х роковин Великого терору, вшановує людей, які загинули або зазнали тортур та ув’язнення в таборах через політичні переконання, були позбавлені можливості справедливого суду й знищені радянською репресивною машиною.
У рамках пам’ятних подій було проведено урок пам’яті та скорботи «У жорнах репресій». Викладачка історії Оксана Сидоренко ознайомила присутніх з історичними передумовами репресій в Україні. Учасники заходу мали нагоду ознайомитися зі зразками архівних документів, фотографіями, що є свідченням тієї епохи, а також дізналися жахливу статистику жертв Великого Терору та масштаб його впливу на всі сфери життя українського народу. Викладачки української мови та літератури Ірина Холявко та Оксана Сорока зосередили увагу на особливостях «Розстріляного відродження» – літературно-мистецького покоління 20-х – початку 30-х років XX століття в Україні, яке створило високохудожні твори в галузі літератури, живопису, музики, театру, але було знищене тоталітарним сталінським режимом. Бібліотекарка коледжу Марина Рудишина презентувала присутнім онлайн-виставку літератури «Розстріляне відродження. Трагедія української інтелігенції».
Цього ж дня, 16 травня 2025 року, здобувачі освіти коледжу долучилися до відзначення 130-річчя від дня народження українського письменника й перекладача періоду «Розстріляного Відродження» Тодося Осьмачки. У рамках роботи літературної вітальні «Тодось Осьмачка: поет із пекла» викладачка української мови та літератури Ірина Холявко провела присутніх стежками напрочуд своєрідної як людської, так і творчої біографії митця.
Тодось Осьмачка свою особисту трагедію виводив із драматичної долі України й беззастережно пов’язував свої муки та страждання із фатальною залежністю митця від історичної долі його народу. Як поет, він формувався в творчій атмосфері плідного для української літератури й мистецтва періоду 20-х років XX століття. Проза Тодося Осьмачки – вагома й самобутня, не схожа ні на яку іншу. Початок 30-х кривавих років став початком його блукань, страшних «дантових кіл»: арешти, допити, переховування в родичів, спроби перейти західний кордон, вивезення до Москви й ув’язнення в Бутирці, лікування… Після Другої світової війни Осьмачка жив у Німеччині, а потім переїхав до США, де продовжував писати та викладати українську мову. Його талант був визнаний як в Україні, так і за кордоном, а його твори перекладено багатьма мовами. За життя він мав багато труднощів, але залишив по собі неабиякий спадок. Твори Тодося Осьмачки популярні й до сьогодні, продовжуючи впливати на сучасних письменників та читачів, зберігаючи пам’ять про часи, коли література була ідеологічною зброєю в боротьбі за національну ідентичність та свободу.
Сьогодні Україна демонструє світові надзусилля в боротьбі проти безжального агресора. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті. Нам, як і в роки Другої світової війни, довелося взяти до рук зброю та захищати рідну землю, свою незалежність і свободу. Друга світова війна має стати для всіх уроком того, якою не повинна бути війна. Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет писав: «Історія нас не вчить, що ми маємо робити, проте вона показує, чого робити не слід». Після Перемоги гасло «Ніколи знову» матиме для нас ще сильніше значення, адже нам на власні очі довелося побачити жахіття війни.
Skip to PDF content Skip to PDF content
