09 березня 2026 року в коледжі відбулися заходи, присвячені 212-й річниці від дня народження Тараса Шевченка – поета, чиє слово і сьогодні є символом сили, гідності та духовної єдності українців.
Цьогоріч зустрічі в коледжі були сповнені не лише глибокої пошани до минулого, а й пошуку нових сенсів, які допомагають нам триматися сьогодні.
Цей день став справжнім марафоном змістів, психологічного відновлення та творчості. Ось як це було:
«Тарас Шевченко – сила нашої нації»
Під керівництвом Ірини ХОЛЯВКО відбулася виховна година, де студенти занурилися у світ Шевченкової афористики.
Нові сенси: осмислення відомих кожному рядки через призму сьогодення.
Актуальність: усвідомлення, що слово Кобзаря у XXI столітті не просто класика, а потужна зброя, що гартує український дух у сучасних реаліях.
☕️ «Кава з Кобзарем. Рецепти нашої стійкості»
У межах проєкту «Завжди поруч» практичний психолог Ольга КАПОРІНА провела особливу зустріч для педагогів. Це був простір для відновлення та внутрішнього спокою.
Захід поєднав вшанування фігури Шевченка з турботою про психологічне відновлення учасників. Центральним елементом стала авторська техніка «Внутрішній садівник», побудована на метафорі поезії «Садок вишневий біля хати». Через образ внутрішнього саду учасники вчилися створювати власний безпечний простір спокою, підтримки та відновлення.
✍️ Акція «Щоб ти сказав Шевченку сьогодні?»
Творчим продовженням Шевченківських днів стала акція «Щоб ти сказавши Шевченку сьогодні?», організована Галиною РУДОЮ та Оксаною СОРОКОЮ. У холі, а згодом і біля коледжу було розміщено полотно Стіна думок «Діалог із Тарасом», на якому студенти, викладачі та жителі міста могли написати свої думки, улюблені рядки, слова вдячності чи власні роздуми про значення творчості Кобзаря. Акція стала живим діалогом поколінь із поетом, який і сьогодні надихає українців своїм словом.
«Борітеся – поборете!» – ці слова сьогодні звучать як ніколи гучно. Дякуємо всім за участь, щирість та за те, що продовжуєте справу Шевченка своїми діями, думками та незламністю.
P.S. Шевченкове слово живе доти, доки ми відчуваємо його серцем, осмислюємо розумом і передаємо наступним поколінням.
