28 листопада 2022 року з метою вшанування пам'яті українського письменника, режисера, драматурга, представника Розстріляного Відродження Миколи Куліша викладачі української літератури Олена Усок, Людмила Корзюкова й Оксана Сорока підготували навчальну онлайн-презентацію «Життя, що схоже на театр», яку розмістили на платформі «Класрум».

        Здобувачі освіти мали змогу ознайомитися із життям і творчістю ще одного представника Розстріляного Відродження, якому судилося прожити всього-на- всього 45...

        З них – убоге дитинство; навчання в початковій школі, у чотирикласному міському училищі повітового містечка Олешки, де вчителі, побачивши в Миколі здібного хлопчину, зібрали сто карбованців на його подальше навчання; сирітський притулок, яким завідувала «стара карга», з якої письменник «спише» шовіністку Баронову-Козино для «Мини Мазайла»; п'ятикласна приватна чоловіча гімназія, де М. Куліш захопився музикою, літературою, створив драматичний гурток, читав однокласникам сатиричні вірші, малював карикатури...

        А потім – щаслива пора одруження з Антоніною, яка стала письменнику опорою, однодумицею та єдиною великою любов'ю всього життя.

        Перша світова війна, що перекреслила плани щодо вступу на історико-філологічний факультет Одеського університету, не змогла знищити його палкого бажання побачитися з Антоніною й заручитися з нею, долаючи довгий путь – із Херсона пароплавом по Дніпрі й 72 верстви пішки...

       

        Нарешті війна скінчилася. Микола Куліш повертається в Олешки, де створює українські школи, дитячі садочки, працює інспектором народної освіти. Навіть складає буквар «Первинка» – першу українську абетку, матеріал для якої збирала дружина Антоніна.

        Далі – життя в Харкові, у престижному письменницькому будинку «Слово», який, щоправда, стане приманкою для «чорних воронів» за часів сталінських репресій.

        Подорож українськими селами з початком 1933, після чого – суцільний неспокій і галас душі: «Про це не лише писати треба, а й кричати й бити у дзвони на сполох!».

        П'єса «Маклена Граса» з підтекстом, що змогла прочитати верхівка: у творі йдеться не про Польщу, а про Україну, й демонський грач – це компартія. Як наслідок, за Миколою Кулішем постійно слідкує НКВД.

        Його заарештували прямо на вулиці 7 грудня 1934 року. Звинуватили у вбивстві Кірова, у тероризмі...

        А далі – 10 років Соловків в одиночній камері, звідки письменник уже не вийшов...

        За однією з версій, Миколу Куліша разом з іншими представниками української інтелігенції вивезли на баржі далеко від берега й розстріляли. За іншою, письменника розстріляли 3 листопада 1937 року з нагоди 20-річчя більшовицького перевороту.

У них стріляли в час ранковий

І у вечірній, при зорі,

Та душам не вдягли окови…

4 листопада 1956 року Микола Куліш був реабілітований «за відсутністю складу злочину»...